Эффективное управление кредиторской задолженностью. Реферат.

Страница: 3 из 3
<-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3

У першому випадку - наприклад, проведення розрахунків з використанням більш дискретних значень (розподіл заборгованостей по місячних чи періодах (якщо необхідно) тижневим періодам).

В другому випадку - визначати середньомісячне чи середньорічне значення коефіцієнта ліквідності й інших аналогічних показників.

Одним з найбільш оптимальних рамкових показників здорового стану компанії можна назвати ситуацію, коли кредиторська заборгованість не перевищує дебіторську. При цьому, як ми уже відзначали, дане "неперевищення" повинне бути досягнуте у відношенні як можна більш дискретного ряду значень (термінів): річна кредиторська заборгованість повинна бути не більше річний дебіторський, місячна і 5-ти денна кредиторська не більш місячної і 5-ти денний дебіторський відповідно і т. і.

При досягненні даного "тимчасового балансу" дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно також досягти і "балансу їхньої вартості": тобто в даній ситуації процентні та інші витрати, зв'язані з обслуговуванням кредиторської заборгованості (як мінімум) не повинні перевищувати доходи, викликані вигодами, що зв'язані із самим фактом відстрочки власної дебіторської заборгованості (при цьому "нормальний" розмір націнки в розрахунок не приймається).

Для того, щоб визначити ступінь залежності компанії від кредиторської заборгованості необхідно розрахувати кілька наступних показників.

Коефіцієнт залежності підприємства від кредиторської заборгованості. Розраховується як відношення суми позикових засобів до загальної суми активів підприємства. Цей коефіцієнт дає представлення про тім, на скільки активів підприємства сформовані за рахунок кредиторів.

Коефіцієнт самофінансування підприємства. Розраховується, як відношення власного капіталу (частини статутного фонду) до притягнутого. Даний показник дозволяє відслідковувати не тільки відсоток власного капіталу, але і можливості керування всією компанією.

Баланс заборгованостей. Визначається як відношення суми кредиторської заборгованості до суми дебіторської заборгованості. Даний баланс варто складати з урахуванням термінів двох цих видів заборгованостей. При цьому бажаний рівень співвідношення багато в чому залежить від тієї стратегії, що прийнята на підприємстві (агресивна, консервативна чи помірна).

Описані вище економічні показники дають, в основному, кількісну оцінку кредиторської заборгованості. Для більш повного аналізу складаючись кредиторської заборгованості, варто дати і якісну характеристику даних пасивів.

Коефіцієнт часу. Визначається як відношення середньозваженого показника терміну погашення кредиторської заборгованості до середньозваженого показника терміну оплати по дебіторській заборгованості. При цьому середній термін погашення кредиторської заборгованості необхідно утримувати на рівні не нижче, ніж ті усереднені терміни, що повинні дотримувати дебітори підприємства.

Коефіцієнт рентабельності кредиторської заборгованості. Визначається як відношення суми прибули до суми кредиторської заборгованості, що відбиті в балансі. Даний показник характеризує ефективність притягнутих засобів і його особливо доцільно аналізувати по періодах. При цьому повинна бути визначена залежність динаміки змін цього коефіцієнта від тих основних факторів, що вплинули на його ріст чи зниження (зміни термінів повернення, структури кредиторів, середніх розмірів і вартості кредиторської заборгованості і т. і. ).

Таблиця 3. Оптимальні "рамкові" значення основних коефіцієнтів, що характеризують стан кредиторської заборгованості на підприємстві.

	Крупная промы-шленность	Капи-тальное строи-тельство	Оптовая торговля	Услуги (средние и крупные обороты)	Фина-нсовые учреждения (в т. ч. банки)
Коэффициент ликвидности	2,0 - 3,0	1,5 - 2,5	1,0 - 2,0	1,0 - 1,5	0,8 - 1,0
Коэффициент "кислотного теста"	1,0 - 2,0	0,8 - 1,5	0,9 - 1,2	0,3 - 0,8	0,7 - 1,3
Коэффициент зависимости	0,1 - 0,3	0,2 - 0,5	0,7 - 1,0	0,6 - 0,9	2,0 - 3,0
Коэффициент самофинансирования (в %)	60 - 70	50 - 60	30 - 50	25 - 50	10 - 30
Коэффициент времени	2,0 - 3,0	1,5 - 2,0	1,0 - 1,2	1,0 - 1,3	1,0 - 1,1
Коэффициент рентабельности (в %)	10 - 20	5 - 10	20 - 30	15 - 20	2 - 6

6. Оптимізація кредиторської заборгованості.

Оскільки підприємця завжди цікавить рентабельність (віддача) власного капіталу, то можна написати: Сс=С-К, де
Сс - величина власного капіталу;
С - капітал, вкладений у даний бізнес. По суті, це актив балансу;
К - кредиторська заборгованість.

Для рентабельності власного капіталу можна записати r = I / (C - K), де I - прибуток за період часу Т.

Очевидно, що зменшення власного капіталу за рахунок кредиторської заборгованості збільшує рентабельність, якщо прибуток незмінний. Тобто будь-яка відстрочка платежів (за придбані товари, чи роботи послуги, платежі в бюджет, по оплаті праці і т. і. ) збільшує рентабельність власного капіталу.
Однак часто за кредиторську заборгованість приходиться платити. Це можуть бути відсотки за банківські позички, збільшення вартості придбаних у кредит товарів, різного роду штрафи, пені, неустойки і т. і.

Розглянемо випадок узяття банківської позички. Відсотки по банківських позичках у межах дисконтної ставки Центрального Банку плюс маржа входять у витрати, відносні до собівартості. Тому можна записати ,

, звідки (3. 1), де
I - прибуток за період часу Т без обліку витрат по оплаті відсотків по позичці;
Т - число днів, на яке видається позичка;
Тr - число днів у році; rу - дисконтна ставка ЦБ плюс маржа; rс - ставка, по якій видається позичка (передбачається, що rс>rу); tI - ставка податку з прибутку.
З (3. 1) ясно, що для того, щоб кредиторська заборгованість збільшувала рентабельність, необхідно, щоб I / C > (rc - ry*tI)*(T / Tr), відкіля rc < ry*tІ + rr, де rr = (I / C)*(Tr / T) - річна рентабельність без обліку кредиторської заборгованості.
Отже, для того, щоб банківська позичка була вигідною, необхідно, щоб rc < ry*tІ + rr - коли rr > ry, чи rc < rr / (1 - t) - коли rc <= ry.

Тепер у цифрах. Нехай rг=0. 15·12=1. 8 (річна рентабельність вкладеного капіталу дорівнює 180 %), rу=0. 3 (дисконтна ставка ЦБ плюс маржа дорівнює 30 %), t=0. 4.
rг+rу*tІ=1. 8+0. 3·0. 4=1. 92. Таким чином, кредитна лінія по ставці меншої, чим 192 % річних збільшить рентабельність вкладеного капіталу.

Тепер приведемо приклад узяття товарів у кредит. Директор одного з магазинів поскаржилася на те, що за порадою бухгалтера, було придбано товарів з відстрочкою платежу на великі суми. Мотивував бухгалтер свої рекомендації тим, що запаси не обкладаються податками. Власний капітал фірми був витрачений на майно, оборотних коштів майже не було, оборот у магазина невеликий. У результаті, коли прийшов час оплачувати придбані товари, засобів на це не було.

Розберемо конкретніше. Припустимо, що постачальник поставив партію товару на 100 тис. грн. з відстрочкою платежу 10 банківських днів. Допустимо, за ці 10 днів з даної партії було реалізовано товару на 20 тис. грн. (у цінах придбання). Таким чином, за рахунок виторгу від реалізації ми можемо оплатити тільки 20 тис. грн. (якщо допустити, що прибуток не витрачається на збільшення оборотних коштів). А що залишилися 80 тис. грн. ми повинні оплатити за рахунок засобів, що маються в розпорядженні підприємства.
Виходить, що кожен акт придбання товарів з відстрочкою платежу можна розбити на 2 частині. Перша частина - це придбання товарів у кредит з оплатою покупки після реалізації цих товарів. Це досить вигідно, оскільки не торкається власних засобів фірми. Друга ж частина - це придбання нереалізованої (за час відстрочки платежу) частини товарів за рахунок власних коштів фірми. А це вже дуже не вигідно, оскільки звичайно ціни на товари, надані в кредит, вище цін на товари, оплачувані відразу.

Можна зробити висновок, що якщо у фірми відсутні оборотні кошти, то здобувати товари в кредит вона може тільки в кількості, яку можна реалізувати за час відстрочки платежу за придбання цих товарів.

Тепер формалізуємо вищесказане. Спочатку порівняємо два варіанти. Перший варіант - партія товару оплачується відразу. Другий варіант - партія товару береться в кредит, але по більш високій ціні. У першому випадку прибуток більше, ніж у другому, але зате і вкладений капітал також більше. Тому рентабельність може бути вище як у першому випадку, так і в другому.

Для першого варіанта можна записати
r = I / (C + E) (3. 2), де
I - прибуток фірми за період Т (за який буде реалізована дана партія товару) за умови оплати партії товару в момент його придбання;
Е - вартість придбаної партії товару;
С - капітал без обліку витрат Е.

Для варіанта ж придбання партії товару з відстрочкою платежу

(3. 3), де

T0 - час відстрочки платежу по придбаній партії товару;
Т - час, за який буде реалізована дана партія товару; k=(1-tндс)·(1-t) - коефіцієнт зменшення витрат, завдяки внесенню їх у собівартість; k - величина націнки за відстрочку платежу.
Порівняємо другий варіант із першим. Для цього віднімемо (3. 2) з (3. 3):

Для того щоб рентабельність у другому випадку була більше, ніж у першому, необхідно, щоб їхня різниця Dr була більше нуля.
Чи kЕ < r0 / (r0*(T / T0 - 1) + kІ) (3. 4), де r0 = r*T0 / T - рентабельність за період відстрочки платежу T0; r = I / (C + E) - рентабельність за період часу T за умови оплати партії товару в момент його придбання.
Отже, для того щоб було вигідно брати товар з відстрочкою платежу, необхідно, щоб величина націнки на товар за відстрочка платежу була менше вираження в правій частині нерівності (3. 4).

Однак цей висновок був зроблений у припущенні, що у випадку узяття товару в кредит грошові засоби, що залишилися, (у порівнянні з оплатою товару в момент його придбання) вилучаються з обороту. Якщо ж їх використовувати з прибутком, то вираження (3. 3) перетвориться в

(3. 5), де
r - рентабельність вкладень (1 - (1 - T0/T)*(1 + k))*E за час Т. По суті, це рентабельність роботи фірми.

Порівнюючи (3. 5) і (3. 2), приходимо знов-таки до вираження (3. 4). І це природно, оскільки додаткові вкладення з тією же рентабельністю і не повинні ніяк уплинути на величину рентабельності. Однак цей висновок зроблений у припущенні монотонності функції r=f(S). Насправді функція r=f(S) є кусочно-безупинної, оскільки існують як умовно-постійні (не залежні від S усередині деякого діапазону S), так і перемінні (пропорційні S) витрати фірми. Тому і застосовувати дані висновки можна, з огляду на особливості функції r=f(S).

Тепер у цифрах. Візьмемо приклад з початку цього параграфа: Т0=10 днів, Т=50 днів. Нехай r0=0. 05 (рентабельність роботи фірми за 10 днів), tндс=t=0 (вартість придбаної партії товару не можна віднести на собівартість)

Права частина вираження (3. 4) при цьому дорівнює 0. 0417, тобто величина націнки повинна бути менше 4. 17%.

ЛИТЕРАТУРА:
«Анализ финансового состояния предприятия» А. И. Ковалёв, В. П. Привалов
«Бух. отчётность и её анализ» Интел Тех
«Финансовый анализ» О. В. Ефимов

Шпередаточный акт (разделительный баланс);
Шсводный баланс вместе с расшифровками взаимных обязательств.

ЦБ РФ может отказать в регистрации выпуска ценных бумаг в случаях:
Шнарушение банком-эмитентом действующего законодатель-ства, банковских правил и инструкций;
Шнеполного представления регистрационных документов;
Шналичия в регистрационных документах недостоверной информации либо информации, позволяющей сделать вывод о несоответствии условий выпуска акций действующему законодательству, банковским правилам и Инструкции.
Шневыполнения банком экономических нормативов по данным квартальной отчетности на дату, предшествующую выпуску ценных бумаг, ЦБ РФ не может разрешить выпуск акций, если по итогам выпуска экономические показатели будут выполнены. В таких случаях банк-эмитент представляет соответствующие объяснения причин невыполнения экономических нормативов и разработанные мероприятия по приведению их к установленным нормам.
Шналичие у кредитной организации – эмитента убытков в течение последнего завершенного финансового года либо с момента образования, если этот срок меньше одного года;
Шналичие у кредитной организации – эмитента просроченной задолженности кредиторам, в том числе Банку России, по платежам в бюджет и внебюджетные фонды на момент принятия решения о выпуске ценных бумаг;
Шнеисполнение кредитной организацией – эмитентом санкций, наложенных государственными органами, Банком России в течение трех лет либо с момента образования, если этот срок меньше трех лет;
Отказ в регистрации выпуска ценных бумаг по иным основаниям не допускается.
Сообщение регистрирующего органа об отказе в регистрации выпуска ценных бумаг доводится регистрирующим органом до кредитной организации – эмитента или ее учредителей по телефону, телетайпу, телексу или факсу с обязательным письменным подтверждением. Если кредитная организация – эмитент или ее учредители считают отказ в регистрации выпуска ценных бумаг необоснованным, они могут обжаловать это решение в Банке России, а также в судебном порядке в соответствии с действующим процессуальным законодательством.
После государственной регистрации выпуска регистрирующий орган выдает кредитной организации – эмитенту один экземпляр зарегистрированного решения о выпуске ценных бумаг (в случае наличия независимого регистратора эмитенту выдается 2 зарегистрированных решения о выпуске), один экземпляр зарегистрированного заявления на регистрацию выпуска ценных бумаг и (если регистрация выпуска сопровождалась регистрацией проспекта эмиссии ценных бумаг) один экземпляр зарегистрированного проспекта эмиссии, а также письмо, подтверждающее акт государственной регистрации, где указываются объем зарегистрированного выпуска, количество и характеристика зарегистрированных ценных бумаг, а также присвоенный регистрационный номер и дата регистрации. Помимо этого, кредитной организации – эмитенту вместе с зарегистрированными документами о выпуске выдается письмо в адрес Расчетно-кассового центра Банка России по месту ведения корреспондентского счета кредитной организации – эмитента об открытии ей накопительного счета для сбора средств в валюте Российской Федерации, поступающих в оплату за акции (в РКЦ открывается счет N 30207, а в кредитной организации – соответственно балансовый счет N30208«Накопительные счета кредитных организаций при выпуске акций» (именуемый в дальнейшем по тексту «накопительный счет»). Зарегистрированные документы, письма о регистрации и об открытии накопительного счета подписываются уполномоченным лицом и заверяются печатью регистрирующего органа.

При регистрации выпуска акций им присваивается государственный регистрационный номер.
После регистрации проспекта эмиссии банк эмитент публикует зарегистрированный проспект эмиссии отдельной брошюрой в достаточном для информации потенциальных покупателей количестве. Одновременно банк публикует сообщение в средствах массовой информации о предстоящей продаже акций, объем и цену реализации, сроки начала и завершения продажи; места, где покупатели могут ознакомиться с содержанием проспекта и приобрести акции.

2.5.4 Размещение акций

Кредитная организация, созданная в форме открытого акционерного общества, вправе проводить размещение акций путем открытой и закрытой подписки. Способ размещения акций в этом случае определяется уставом кредитной организации, а при отсутствии указаний в уставе – решением общего собрания акционеров.
Если способ размещения акций не определен уставом или решением общего собрания акционеров, размещение может проводиться только путем открытой подписки.
Кредитная организация, созданная в форме закрытого акционерного общества, не вправе проводить размещение акций посредством открытой подписки или иным образом предлагать их для приобретения неограниченному кругу лиц.

Размещение акций может происходить путем:
а) приема от инвесторов в установленном законодательством Российской Федерации и действующими правилами порядке взносов в уставный капитал кредитной организации принадлежащими им материальными активами (банковскими зданиями) путем заключения кредитной организацией – эмитентом с инвесторами договоров мены на оговоренное число акций, доля которых при создании кредитной организации не должна превышать 20 процентов и 10 процентов при каждом последующем увеличении уставного капитала кредитной организации в процессе ее функционирования.
Капитализированная переоценка основных средств не должна учитываться при расчете доли неденежной части уставного капитала кредитной организации;
б) продажи акций (заключения кредитной организацией – эмитентом с покупателями договоров купли-продажи) за валюту Российской Федерации и иностранную валюту.
При этом кредитная организация – эмитент может пользоваться в соответствии с действующим законодательством услугами посредников (брокеров), осуществляющих свою деятельность на основании специальных договоров комиссии или поручения с кредитной организацией – эмитентом;
в) переоформления внесенных ранее долей в акции – при преобразовании кредитной организации из общества с ограниченной ответственностью в акционерное;
г) капитализации прочих собственных средств кредитных организаций в установленном законодательством порядке и начисленных, но не выплаченных дивидендов.
В этом случае размещение акций среди акционеров кредитной организации производится на основании решения общего собрания акционеров. Заключения каких-либо договоров (кроме случаев капитализации начисленных, но не выплаченных дивидендов) не требуется.
д) конвертации в них ранее выпущенных конвертируемых ценных бумаг – в соответствии с условиями их выпуска и действующим законодательством;
е) конвертации в них ценных бумаг реорганизуемых кредитных организаций;
ж) консолидации акций, то есть замены ранее выпущенных акций меньшей номинальной стоимости на вновь выпускаемые акции с увеличенной номинальной стоимостью;
з) дробления акций, то есть замены ранее выпущенных акций большей номинальной стоимости на вновь выпускаемые акции с меньшей номинальной стоимостью.

Размещение акций должно быть закончено:
Шпри учреждении кредитной организации в форме акционерного общества или преобразовании кредитной организации из общества с ограниченной ответственностью в акционерное общество – не позднее чем через 30 дней после регистрации кредитной организации;
Шпри реорганизации кредитной организации (кроме реорганизации путем преобразования) – в день регистрации выпуска ценных бумаг;
Шв остальных случаях – по истечении одного года с даты начала эмиссии.
В эти сроки должна быть произведена полная оплата размещаемых ценных бумаг с соответствующим отражением в учете кредитной организации – эмитента, за исключением оплаты дополнительно размещаемых акций при их оплате в валюте Российской Федерации.
Количество размещаемых ценных бумаг не должно превышать числа (в штуках), указанного в зарегистрированных эмиссионных документах. В случае размещения ценных бумаг сверх количества, указанного в зарегистрированных эмиссионных документах, кредитная организация – эмитент обязана обеспечить в течение 2 месяцев выкуп и погашение ценных бумаг, выпущенных в обращение сверх нормы.

При реализации акций в процессе их первичного размещения между эмитентом и покупателем заключается договор купли-продажи, регулируемый нормами действующего законодательства, который является основанием для внесения покупателей акций в реестр акционеров.

Банки могут принимать в оплату акции:
Шденежные средства в национальной валюте;
Шматериальные ценности, необходимые для деятельности банка.

При формировании уставного капитала путем выпуска акций установлен особый порядок аккумуляции средств, поступающих в оплату акций. Он заключается в следующем: денежные средства в рублях накапливаются на отдельном специально открытом для этих целей счете коммерческому банку в Центральном банке РФ; денежные средства в иностранной валюте учитываются на накопительных счетах, открытых в иностранном или уполномоченном банке.
В случае реализации банком-эмитентом выпускаемых им акций через свои филиалы или привлечения к их размещению в качестве посредников банков, инвестиционных, брокерских или иных фирм эти организации обязаны не позднее чем в 3-дневный срок с даты реализации акций перечислять вырученные средства на накопительный счет банка-эмитента.
При принятии банком-эмитентом в оплату акций иностранной валюты не требуется открытия специального накопительного счета в РКЦ Центрального банка РФ. Валютный счет банку-эмитенту открывается в уполномоченном или иностранном банке (в соответствии с правом, предоставленным банку-эмитенту). Принимать валютные средства в оплату уставного фонда могут все банки, имеющие разрешение на ведение валютных операций, т.е. валютную лицензию, и банки, не имеющие в период размещения акций такой лицензии. При отсутствии у банка-эмитента валютной лицензии валютные средства, поступившие в оплату за акции, до получения лицензии после регистрации итогов подписки, т.е. после признания подписки состоявшейся, могут быть использованы банком эмитентом только на свои хозяйственные нужды.
Доля материальных активов в первые год с момента регистрации не должна превышать 20% от общей суммы уставного капитала, а в последующем она должна быть снижена до 10%.
Реализация акций первой эмиссии должна быть завершена не позднее чем через 30 дней после получения уведомления ЦБ РФ о регистрации учредительских документов банка.
Доля каждого из учредителей акционеров в уставном капитале банка не должна превышать 35%, а доля связанных между собой общими интересами акционеров – не более 20% без уведомления ЦБ РФ.
По действующим правилам акционеры банка могут производить оплату уставного капитала с рассрочкой платежа. Рассрочка допускается только по рублевым средствам и уставный капитал должен быть полностью оплачен в течение года с момента регистрации выпуска акций.

2.5.5 Регистрация итогов выпуска акций

Отчет о первом выпуске акций представляется в соответствующее подразделение ЦБ РФ одновременно с документами на получение постоянной банковской лицензии.
Не позднее 30 дней после завершения процесса размещения ценных бумаг кредитная организация – эмитент анализирует его результаты и составляет отчет об итогах выпуска ценных бумаг.
Регистрирующий орган следит за своевременным (в соответствии с регистрационными документами) представлением кредитной организацией – эмитентом отчета об итогах выпуска ценных бумаг. См.Приложение 4.

Вместе с отчетом об итогах выпуска кредитная организация – эмитент представляет в регистрирующий орган:
Шкопию выписки с накопительного счета в Банке России, а также в случае оплаты акций иностранной валютой – справку о состоянии отдельного субсчета «Валютные средства, внесенные в оплату акций» балансового счета30110с указанием кредитной организации, в которой этот счет ведется;
Шсправки из органов Госналогслужбы России, составленные по формеПриложений 1и2к письму Банка России от 3 января 1996 года N 223 и ГНС России от 28 декабря 1995 года N НП-6-01/668 «О предоставлении кредитным организациям органами Госналогслужбы России подтверждений о выполнении налогоплательщиками обязательств перед бюджетом и внебюджетными фондами», в случае приобретения каждым акционером более 5% акций кредитной организации;

Страница: 3 из 3
<-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3