2. субъект приобретает созданные ИР (распространенные ограниченно) и реализует их на частично ограниченном рынке;
3. субъект приобретает ИР на рынке и реализует их на этом же рынке, ограниченном.
Здесь факт создания и приобретения определяет объем прав собственности на ИР, а термин неограниченный, частично- ограниченный, ограниченный рынок носят вероятностный характер. Т.к. ясно, что в 1-ом случае при отсутствии спроса неограниченный рынок превратится в абсолютно ограниченный (т.е. нулевой), в третьем же, при наличии устойчивого спроса, рынок может стать практически неограниченным.
Эти варианты при разработке конкретных сценариев должны рассматриваться, на наш взгляд именно в двух крайних случаях каждый.
Возможность управления предлагается характеризовать вероятностью реализации заданного типа ИР (1,2,3) на априорно неизвестном рынке, вероятностью реализации неизвестных типов ИР на априорно заданных рынках, или третье с помощью переходных вероятностей. Конечно, эти оценки предполагают разработку моделей и рынков и ИР, т.к. к примеру, понятие неизвестный рынок включает в себя именно четыре модели которые соответствуют четырем возможностям управления ИР.
Уровни управления ИР.
1. Мировой; 2. Государственный; 3. Организации; 4. Личности.
На каждом уровне положим, что происходит управление Фундаментальными (Ф) и прикладными (П) ИР (соответственно ФИР и ПИР).
Заметим, чтоколичественно: выполнятся следующие неравенства:
(1)
(2)
Двойное неравенство в (1) возникает потому, что при возрастании роли внутренней собственности (ВС) и собственных ИР
изменяется на
.
Двойное неравенство в (2) возникает потому, что при возникновении транснациональных компаний
изменилось на
.
Приведем пример фундаментальных ИР:
- ИР космической безопасности;
- ИР ядерной безопасности;
- ИР эпидемологической безопасности;
- ИР генетической безопасности;
- ИР продовольственной безопасности;
- ИР климатической безопасности;
- ИР энергетической безопасности.
Здесь управление на мировом уровне включает создание ФИР, ПИР, их перераспределение, а также разделение по созданию ИР, что важно потому, что в результате перераспределения страна или организация может стать производителем лишьвторостепенныхИР.
Еще один процесс, влияющий на оборот ИР.
Глобализация экономики.
1. Т.к., как отмечалось ранее, экономика "первична" по "возрасту", то она непосредственно влияет на управление и соответственно на менеджмент.
2. Обобществление проблем ведет к обобществлению ИР. Однако индивидуализация ИР входит с этим процессом в противоречие.
Выход создание общественного контролируемого сознания (через ИР). Однако, опять возникает вопрос: кем определяется содержание ИР и контроль. Т.е. опять приходим киерархииуже внутри глобализированной экономики. Но это будущее. Но в то же время скорость глобализации определяеткачествоменеджмента ИР.
Проблема систематизации ИР(в данном случае нужно подчеркнуть: не классификации, а систематизации).
Систематизация – это упорядочивание ИР в соответствии с классификацией. Т.е. заполнение соответствующих классификационных ниш содержанием.
Проблема инвентаризации ИРсостоит в отсутствии объективной оценки и мониторинга в реальном масштабе времени.
Эти и более частные причины привели ккризису ИР. Кризис ИР,таким образом, обусловлен следующими причинами:
1. Глобализацией ИР. Кризис теоретической экономики, связанный с трудностями создания моделей экономики при быстроменяющейся (в том числе, в следствие компьютеризации) ситуации, ведущей ккризису управления ИР, а значит менеджмента.
2. Проблема определения достоверности управления.
3. Слабая динамика факторовспособствующихуправлению (осознание экологической катастрофы есть, а конкретных управляющих действий практически нет и т.д.)
4. Динамика факторовне способствующихуправлению (индивидуализация ИР, к примеру ИР-хакеры и т.д.).
5. Проблемы систематизации.
6. Проблемы инвентаризации.
4 . Метод оценки оборотоспособности информационных ресурсов.
Введение в оборот информационных ресурсов (ИР) связано с постоянной необходимостью оценки их оборотоспособности (9). Причем это касается ИР создающихся, находящихся в обороте и находящихся на хранении в базах данных и т.д. Под оборотоспособностью будем пониматьвремя(возможно время цикла),в течение которого происходит полезнаяэксплуатация ИР. Особый интерес представляет короткоживущие и фундаментальные ИР. Критерием оценки оборотоспособности определим мощность ИР (10).
Запишем мощность ИР в виде (11):
, где
- требуемое значение параметра, которое необходимо достичь с помощью данного ИР.
- фактор, влияющий на
- пределы изменения фактора. Критерий эффективности информационного ресурса запишем:
(1)
где
- потенциально достижимое значение параметра,
- текущее значение фактора,
- значение фактора необходимое для достижения
.
В (1)
определен в версии убывающей мощности, т.е. по мере использования ИР мощность его убывает. Выполняются условия
Аналогично можно рассмотреть версию возрастающей мощности. В этом случае при использовании ИР его мощность возрастает. Заметим также, чтоL– может быть как регулярной, так и случайной величиной.
Определим полезность ИР следующей таблицей:
|
Востребованные ИР
|
Не востребованные ИР |
|
Прибыльные ИР
|
Неприбыльные ИР |
Утилизированные ИР |
ИР на хранении
(Потенциально востребованные ИР) |
|
Финансовая прибыль
|
Мотивационная прибыль |
|
|
|
Степень востребованностиИРопределим как время нахождения в обороте. Необходимо отметить и влияние такой характеристики, каквероятность востребованности, которая может быть близка к единице, но по законам рынка и/или в силу асимметричности информации (12) степень востребованности будет равна нулю.
Представим алгоритм определения оборотоспособности ИР следующей системой:
1.
;
2.
;
3.
- вероятность достоверности
информации для ИР,
h– пороговое значение для вероятности достоверности;
4.
- финансовая прибыль;
5. Мотивационная прибыль определяется по
социальнопсихологическим тестам. |
(2) |
Минимальное время удовлетворяющее 1-5 будет определять оборотоспособность ИР.
Вводятся такие понятия как показатель оборотоспособности. Это чисто коммерческая характеристика и определяется какотношение затраченных средств на создание ИР к прибыли получаемой за время полезной эксплуатации.Если это цикл, то необходимо устанавливать порог с учетом закона убывающей доходности. Оборотоспособность можно определить также (например, для фундаментальных ИР) и каквремя, в течение которого параметры деградации и обновления поддерживают необходимую полезность и оно больше или равно времени востребованности.
В отличие от свойств просто информации рассматриваемой в теории Шеннона, которая не увеличивается при преобразовании (количественная оценка), информация преобразованная в ИР может увеличиваться в ценности. Это объясняется тем, что мощность ИР зависит от фактора (11), который, как правило, в свою очередь зависит от внешних и внутренних условий, что определяет увеличение или уменьшение мощности ИР. И здесь большую роль играет понятие достоверности информации (ДИ). Одним из направлений исследования ДИ является теория несимметричной информации.
Нобелевской премией 2001года по экономике был отмечен вклад в анализ рынков с асимметричной информацией, рынков на которых одни участники знают о предмете сделки существенно больше других /4/. Один из лауреатов Дж. Акерлоф проанализировал влияние неравномерно распределенной информации на рынок. К примеру, на рынке, где продавцы знают больше о товаре, чем покупатели, доминируют товары низкого качества. Теория несимметричной информации особенно актуальна на рынке научных программ и исследований, к примеру, в области создания высокопроизводительных машин. Характерен, на наш взгляд, пример, когда широко рекламируются достижения в создании машины на 1 терафлоп практически целиком на зарубежной элементной базе и матобеспечении /5/.С другой стороны, существует проект машины на 100 терафлоп на отечественной элементной базе. Информация об этих проектах асимметрична для внутреннего рынка. И если ИР первого проекта будет оборачиваться в короткое время и может принести финансовую прибыль разработчикам, то ИР второго проекта будет иметь более длительный оборот и принесет мотивационную прибыль.
Реализация комплексного алгоритма минимизации по времени системы (2) и представляет собой суть метода.
Заключение
Производствобаз данных в России было начато примерно с середины 70-х гг. (имеются в виду промышленно тиражируемые по заказам организаций - потребителей баз данных). В настоящее время число созданных в стране баз данных составляет около 30 тысяч, в том числе доля крупных (более 100 тысяч записей) составляет 26 %, средних - 49 % и малых (менее 1 тысячи записей) - 25 %. При этом количество баз, содержащих массовую, коммерческую, официальную и финансовую информацию, не превышает 5 % от всего числа существующих баз данных. На мировом же информационном рынке большая часть центров-генераторов баз данных занята именно в области деловой и коммерческой информации (14). Поэтому в ближайшие годы следует ожидать расширения и развития в России именно этого сектора информационного рынка.
По данным, приведенным в работе (14), в настоящее время сетями диалогового телекоммуникационного доступа охвачено немногим более 10 тысяч российских пользователей, причем в их числе около одной трети составляют иностранные пользователи, находящиеся в России. По-видимому, эта цифра никак не отражает сегодняшней потенциальной потребности пользователей в выходе на мировые и отечественные сети ЭВМ и базы данных, и уже в ближайшие годы следует ожидать резкого увеличения числа организаций и частных лиц, подключенных к различным сетям передачи данных, и прежде всего к сетям, дающим возможность выхода в мировую сеть Интернет.
В последнее десятилетие западный информационный рынок интенсивно наполняется базами данных на компактных оптических (CD-ROM) дисках. На сегодняшний день число производимых баз данных и мультимедиа дисков превышает 16 тысяч, причем наблюдается стабильный ежегодный рост количества производимых баз данных и фактически определились основные фирмы-производители. В России же производство CD-ROM баз данных пока находится в зачаточном состоянии, однако в соответствии с мировой тенденцией следует ожидать активного развития этой области деятельности.
Обилие информационных ресурсов, ставших потенциально доступными российскому пользователю, резко актуализирует проблемы их рационального и эффективного использования, разумного сочетания возможностей приобретения баз данных на компактных оптических дисках, телекоммуникационного доступа к платным ресурсам host-центров и использования бесплатных ресурсов в сети Интернет. В связи с этим возрастает роль информационных брокеров и вновь на повестку дня ставится задача корпоративного использования дорогих информационных ресурсов и создания систем информационного обслуживания, работающих на принципах информационной кооперации.
Литература
1.Экономическая информатика и вычислительная техника: Учебник /Под ред. Косарева В.П, Королева А.Ю. – М.: Финансы и статистика, 1996. 336 с.
2.Ракитов А.И. Россия в глобальном информационном процессе и региональная информационная политика //Проблемы информатизации. – М.: 1993. Вып. 1-2.
3.Об информации, информатизации и защите информации. Федеральный закон от 20.02.95 №24-Ф3.
4.Институциональные изменения в российской науке: организационные и социально-психологические аспекты./ С.А.Кугель, Л.С. Бляхман, А.И.Муравьев и др.; Под. Ред. С.А.Кугеля. – Петрополис, 1997. – 102 с.
5.Информационная поддержка малого бизнеса.// Информ. ресурсы России.-1994.-№ 3.- С. 29.
6.Бахтина Т.А., Мохова Э.М. Организация патентно-информационного обеспечения в НИИ// Вопр. изобретательства. - 1984.- № 7. - С. 42-44.
7.Лиходедов Н.П., Товстых Л.Е. Мировые информационные ресурсы для бизнесменов и специалистов. СПб.: ЭЛМОР, 1997. - 84 с.
8.И. Пригожина, И. Стенгерса "Время, хаос, квант. Эдиториал. УРСС, Москва, 2000, 240с.)
9.Шумилов Ю.П. Моделирование информационных ресурсов. Информационные ресурсы России. 2002, №6, с.8-9.
10.Бакут П.А, Шумилов Ю.П. Теория информационных ресурсов. XXV. Юбилейная Международная конференция "Новые информационные технологии в науке, образовании, телекоммуникации и бизнесе". Труды конференции. Гурзуф, 1998, с.154-158.
11.Шумилов Ю.П. Моделирование информационных ресурсов. Курс лекций МИРЭА, 2001.
12.Андреева И.А. Теория и практика использования информационных ресурсов (на примере малого Бизнеса). Информационные ресурсы России. 2001, №8, с.3-8.
13.Бурцев В.С. Тень обречена на отставание. Известия от 21.09.2001.
14.Арский Ю.М., Гиляревский Р.С., Егоров В.С. и др. Информационный рынок в России. ВИНИТИ, М., 1996
1
2
5. слідкуйте за інтонаціями голосу при передаванні інформації так само ретельно як і за змістом повідомлення
6. передавайте як умога більше корисної інформації (Люди запам’ятовують такі повідомлення, які є короисними для них!)
7. відслідковуйте процес комунікації (звертайте увагу на зворотній зв’язок через запам’ятовування, роз’ясненя)
8. підтверджуйте свої слова конкретними діями (коли менеджер вступає в протиріччє з самим собою, говорячи одне, а думаючи про друге і роблячи третє, він дискридитує свої власні вказівки)
9. враховуйте, що сучасні комунікації впливають і на майбутні комунікації
10. намагайтеся бути гарними слухачами (більше слухайте, менше говоріть)
Тема 7 : СИСТЕМА І ПРОЦЕС КОНТРОЛЮ.
1. Поняття та процес контролю.
2. Види управлінського контролю.
3. Параметри ефективної системи контролю.
1. Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають
Модель процесу контролю /рис.7.1.(22)/
Етапи процесу контролю:
1) вимірювання реального виконання процесів, що здійснюються в організації
2) порівняння результатів реального виконання із зазделегіть встановленими стандартами
3) реакція на порівняння (корегуючі дії або зміна стандартів)
Аналіз моделі процесу контролю свідчить, що власне процесу контролю передує встановлення цілей і стандартів.
Стандарти – специфічні цілі, за допомогою яких оцінюється прогрес щодо їх досягнення. Вони визначаються в процесі реалізації функції планування.
1.В процесі вимірювання виникають 2 запитання:
1) Як вимірювати?
2) Що вимірювати?
4 основні джерела інформації для вимірювання:
а) особисті спотереження
б) статистичні звіти
в) усні звіти підлеглих
г) письмові звіти підлеглих
а) особисті спостереження – забезпечують первинну інформацію і дозволяють отримати уявлення про реальну діяльність без фільтрації інформації.
Недоліки:
1) на них значною мірою впливає чуттєве сприйняття
2) вимагають значних витрат часу
3) вони призводять до негативної реакції підлеглих, які розглядають особистий контроль менеджера як прояв недовіри до них
б) статистичні звіти – набувають все ширшого застосування в управлінському контролі внаслідок використання комп’ютерних технологій.
Переваги:
представлення в них інформації вже згрупованої, впорядкованої у вигляді розрахунків, таблиць, схем, рядів динаміки тощо.
Проте статистичні відомості завжди обмежені. Вони, як правило, характеризують лише окремі хоча і ключові сфери діяльності організації.
в) усні звіти – здобування інформації на нарадах, в особистих бесідах, телефонних розмовах
Перевагианалогічні особистим спостереженням, але при цьому:
·виникає фільтрація інформації
·для цього джерела характерним є швидке отримання інформації
·гарний зворотній зв’язок
·до останнього часу виникали труднощі з документуванням такої інформації для наступної звітності
г) письмові звіти підлеглих – так саме як і статистична звітність, письмова звітність підлеглих не така швидка і більш формальна. Ця звітність легко каталогізується і на неї можна посилатися
Зазначені переваги і недоліки всіх методів вимірювання вимагають їх комплексноговикористання в практичній діяльності менеджера.
Що підлягає вимірювання в процесі контролю?
Деякі з сфер контролю є загальними для всіх менеджерів незалежно від рівня і сфери їх діяльності: напр.
·напрямки або види діяльності підлеглих
·задоволеність робітників власною діяльністю
·виконання параметрів бюджетів, що встановлюються для кожного менеджера
Інші об’єкти контролю є специфічними для відповідних рівнів та сфер менеджменту. Так виробничий менеджмент має контролювати:
1) обсяги виробництва продукції за часовими інтервалами
2) рівень якості продукції, що виготовляється
3) рівень запасів сировини, матеріалів, готової продукції
4) вмконання параметрів оперативно-календарного планування тощо.
Внаслідок цього менеджерам часто доводиться приймати рішення самостійно щодо вибору об’єктів контролю. При цьому використовується такиймеханізм:
визначається значущість (цінність) особи або підрозділу, а потім вимоги до них переводяться у відповідні стандарти.
Деякі види діяльності важко піддаються кількісній оцінці. У таких випадках менеджеру доводиться шукати суб’єктивні вимірники.
2. Порівняння результатів реального виконання із встановленими стандартами.
На етапі поррівняння встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту.
На цьому етапі принципово важливим є визначення прийнятного (допустимого) рівня відхилення.
Т.ч. на стадії порівняння менеджер повиненприділяти особливу увагу розмірам і спрямованості відхилень.
3.Реакція на порівняння.
Заключний 3 етап процесу контролю – це реакція на порівняння. При цьому менеджер може обрати будь-який з варіантів дій:
а) нічого не робити
б) корегувати діяльність підлеглих
в) корегувати стандарти діяльності
б) – якщо джерелом відхилень були недоліки у діяльності підлеглого менеджер повинен відкорегувати діяльність підлеглого. Приклади таких дій:
·зміна стратегії
·зміна структури
·зміна практики винагородження
·зміна програм навчання
·перепроектування робіт тощо
Аби почати корегуючі дії менеджер має вирішити:
1) чи будуть ці дії оперативними корегуючими, що спрямовані на негайне виправлення ситуації
2) чи будуть ці “базові” корегуючі дії спрямовані на усунення причин та джерел винекнення відхилень.
Ефективні менеджери намагаються завжди аналізувати відхилення, з’ясовувати причини, оцінювати переваги (або вигоди) їх ліквідації аби мати можливість зазделегідь відкорегувати дії підлеглих
в) – перегляд стандартів
Можливі також ситуації, коли встановлені стандарти є нереалістичними (завищеними або заниженими). У таких випадках необхідно корегувати самі стандарти, а не діяльність, пов’язану з їх досягненням.
Найбільш складною тут є проблемазниження стандарту. Якщо результати діяльності є значно нижчими проти встановлених стандартів, то першою реакцією виконавців є посилання на завищені стандарти.
Якщо ж стандарт є дійсно завищеним, а результати діяльності підлеглого значно відхиляються від нього, то це може демотивувати робітників.
Разом з тим, коли менеджер впевнений у реалістичності стандарту, його необхідно відстоювати, корегуючи дії підлеглих.
2. Види управлінського контролю.
Поширеним способом класифікаціє є класифіація за критерієм часу здійснення контольних операцій, тобто до, продовж, після здійснення трансформаційного процесу.
За критерієм часу:
випереджаючий контроль – спрямований на контроль входів в систему і здійснюється ще до початку трансформаційного процесу. Його зівдання – відслідковувати якість та (або) кількість вхідних ресурсів в організацію перш ніж вони стануть частиною системи організації. Метою є запобігання ситуацій, які здатні нанести шкоду організації.
поточний контроль – здійснюється під час трансформаційного процесу. Він грунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності і оперативному реагування керівника на відхилення, що виникають. Звичайно існує затримка між моментами виникнення відхилення від стандартів трансформаційного процесу і корегуючими діями менеджера. Проте така затримка є мінімальною. Мета: дозволяє з’ясувати причини відхилень і тому використовується в процесі управління частіше ніж інші види контролю.
заключний контроль – проводиться після завершення трансформаційного процесу. Його об’єктом є “виходи” із організації.Основний недолік– це констатація відхилень від стандартів на завершальній стадії, коли збитки вже наявні. Отже ефективність цього виду контролю нижча за перші два.Виконує 2 функції:
·забезпечує інформацію для удосконалення планування у майбутньому
·дозволяє побудувати ефективну систему мотивації
3. Основними параметрами, які можуть зробити систему контролю більш ефективною є :
1. точність – система контролю,в межах якої генерується не чітка інформація призводить до управлінських помилок і рішень проблем, які взагалі не існують. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані
2. своєчасність – система контролю повинна своєчасно забезпечувати менеджера інформацією.
3. економічність – будь-яка система контролю має задовольняти вимогу, що вигоди, які вона приносить, повинні бути більшими за витрати, пов’язані з її створенням і функціонуваннєм
4. гнучкість – система контролю повинна бути спроможною враховувати зміни і вміти пристосовуватись до них
5. зрозумілість
6. повинна мати обгрунтовані критерії – стандарти повинні підтягувати виконвців до вищих показників діяльності
7. с тратегічна спрямованість контролю – менеджери мають вибирати для контролю фактори діяльності, які є стратегічними. З цієї точки зору контроль має консцентруватися:
·на відхиленнях, що трапляються найчастіше
·на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди
·на факторах, які піддаються впливу менеджера
8. особлива увага виняткам !!!!
9. численність критеріїв – має подвійний позитивний результат (або ефект):
·вони важкі для маніпулювання
·вони руйнують прагнення виглядати краще
10. система контролю має бути такою, що підтримує корегуючі дії . Система контролю повинна не лише сигналізувати про відхилення, але і вказувати, які саме корегуючі дії можуть бути запроваджені для виправлення ситуації. Це досягається, напр., шляхом встановлення стандарта типу “якщо…, тоді…”
Дисфункціональний ефект системи контролю проявляється:
1) намагання виглядати краще за критерієм, що контролюється
