Влияние малых и крупных банков на экономику России. Реферат.

Страница: 4 из 4
<-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4

Рассматривая все вышеуказанные методы регулирования деятельности коммерческих банков, следует сказать о том, что они могут быть в достаточной степени эффективны только в случае проведения государством согласованной денежно-кредитной и финансовой политики.
Наряду с экономическими методами, посредством которых ЦБР регулирует деятельность коммерческих банков, им могут использоваться в этой области и административные методы.
Так, в частности, при крайне неблагоприятном состоянии денежного обращения, наличии активных инфляционных процессов в экономике ЦБР в целях улучшения положения в этой области может проводить более жесткие мероприятия, носящие административный характер, посредством ограничения объема кредитных вложений коммерческих банков, установления предельных размеров процентных ставок по выдаваемым ими кредитам. Например, в 1991 г. ЦБР была введена для коммерческих банков предельная процентная ставка по предоставляемым ими кредитам в размере 25% годовых. Эта мера, однако, не сопровождалась рестрикционной политикой
При нарушении коммерческими банками банковского законодательства. правил совершения банковских операций, других серьезных недостатках в работе, что ведет к ущемлению прав их акционеров (пайщиков), вкладчиков, клиентов, ЦБР может применять к ним самые жесткие меры административного воздействия, вплоть до ликвидации банков.
Очевидно, что использование административного воздействия со стороны ЦБР по отношению к коммерческим банкам не должно носить систематического характера, а применяться в порядке исключительно вынужденных мер.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Если на начальном этапе реформирования кредитной системы коммерческие банки создавались главным образом на паевой основе, то для нынешнего этапа характерно преобразование паевых банков в акционерные и создание новых банков в форме акционерных обществ (АО).
Действующее банковское законодательство предоставило всем коммерческим банкам экономическую свободу в распоряжении своими фондами и доходами. Доходы (прибыль) банка, остающиеся в его распоряжении после уплаты налогов, распределяются в соответствии с решением общего собрания акционеров. Оно устанавливает нормы и размеры отчислений в различные фонды банка, а также размеры дивидендов по акциям.
Роль Центрального Банка в развитии рыночной экономики выражается в денежном авансировании расширенного воспроизводства посредством обеспечения потребностей народного хозяйства в денежных средствах для реализации совокупного общественного продукта и национального дохода страны.
Поскольку в процессе деятельности коммерческого банка затрагиваются имущественные и иные экономические интересы широкого круга предприятий, организаций, граждан, которые являются его акционерами, вкладчиками, кредиторами, государство в лице Центрального банка России, давшего лицензию (разрешение) на деятельность коммерческого банка и тем самым в определенной мере поручившись за законность, правомерность и надежность его работы. осуществляет надзор за его деятельностью, состоянием ликвидности, финансовым положением с использованием, как экономических, так и административных методов управления.
Функции общего регулирования деятельности каждого коммерческого банка в рамках единой денежно - кредитной системы сегодня возложены на ЦБР.
При этом со стороны ЦБР используются в первую очередь экономические методы управления и только при их исчерпании (в отдельных случаях) административные. Организация взаимоотношений ЦБР с коммерческими банками и методы регулирования деятельности последних предусмотрены соответствующие банковским законодательством. Так, с учетом складывающейся ситуации в экономике ЦБР регулирует деятельность коммерческих банков посредством использования такого комплекса экономических методов, как:
-изменение норм обязательных резервов, размещаемых коммерческими банками в ЦБР;
-изменение объема кредитов, предоставляемых ЦБР коммерческим банкам, а также процентных ставок по кредитам;
-проведение операций с ценными бумагами и с иностранной валютой. ЦБР, изменяя нормы обязательных резервов, оказывает влияние на
кредитную политику коммерческих банков и состояние денежной массы в обращении. Так, например, уменьшение нормы обязательных резервов позволяет коммерческим банкам в более полной мере использовать сформированные ими кредитные ресурсы, т. е. увеличить кредитные вложения в народное хозяйство. Однако следует учитывать, что такая политика ведет к росту денежной массы в обращении и в условиях спада производства вызывает инфляционные процессы.
Экономические отношения между ЦБР и коммерческими банками и регулирование деятельности последних могут возникать и осуществляться в результате предоставления в распоряжение этих банков централизованных кредитных ресурсов для целей последующего предоставления ссуд хозяйственным организациям. Так, когда кредитные ресурсы отдельных коммерческих банков, мобилизованные ими на местах, недостаточны, а возможности получения кредитов у других коммерческих банков исчерпаны, ЦБР может предоставлять таким банкам ссуды на условиях кредитного договора. При этом ЦБР оказывает воздействие экономическими методами на кредитную и процентную политику, проводимую коммерческими банками по отношению к своим заемщикам.
Суммируя все вышеперечисленное, можно сделать вывод, что особенностью становления российской банковской системы является инфляционное основание расширенного воспроизводства капитала. Встроившись в механизм инфляции, банки развивались за счет производственного капитала, вследствие чего большинство предприятий постоянно испытывали недостаток оборотных средств, средств на амортизацию, не говоря уж о новых капитальных вложениях, которые моментально сгорали в пламени инфляции.
В этой связи преодоление сегодняшних проблем видится прежде всего "в подключении банковской системы (банковских капиталов) к процессу производства добавленной стоимости", интеграции воспроизводственных контуров банковского и производственного капиталов.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1.Гражданский кодекс Российской Федерации
2.Закон РСФСР от 2 декабря 1992 г. "О банках и банковской деятельности"
3.Закон "О центральном банке Российской Федерации
4.Федеральный Закон от 22 июня 1996 г. № 39-ФЗ "О рынке ценных бумаг"
5.Указ президента РФ от 10 июня 1994 г. №1184 "О совершенствовании работы банковской системы Российской Федерации"
6."Основные направления денежно - кредитной политики на 1998 год"
7.Постановление Федеральной комиссии по рынку ценных бумаг от 24 января 1997 г. №5 "Об осуществлении кредитными организациями операций с ценными бумагами на рынке ценных бумаг"
8.Инструкция Банка России №1 "О порядке регулирования деятельности кредитных организаций" от 1 октября 1997 г.
9.Амбрацумов А., Стерликов Ф. 1000 терминов рыночной экономики. - М., 1994
10.ДадашевА. 3., ЧерникД. Г. Финансовая система России. - М., 1997
11.Дробозин Л. А. Финансы, денежное обращение, кредит: Учебник. - М., 1997
12.Ефимова О. В. Анализ показателей ликвидности // Бухгалтерский учет, №7,1997
13.Жуков Е. Ф. Общая теория денег и кредита. - М., 1995 14.3емцов А. В. Обзор современной банковской системы// Банковское дело, №1,1997
15.Колесников В. И., Колесникова Л. П. Банковское дело. - М., 1997
16.Поляков В. П., Московкина Л. А. Основы денежного обращения и кредита:
Учебное пособие. - М., 1997
17.Райзберг Б. А. Курс экономики: Учебник. - М., 1997
18.Рид Э., Котер Р., Гилл Э., Смит Р. Коммерческие банки. - М., 1991
19.Солнцев О. Г. денежно - кредитная политика на 1998 год// Банковское дело, №3, 1998
20.Стратегия развития банковской системы России. Аналитическое обозрение центра комплексных исследований и маркетинга. Выпуск 2.96 (16) (Экономика)

21.Усоскин В.М. Современный коммерческий банк. Управление и операции. – М., 1996
22.Харрис Л. Денежная теория. – М., 1990
23.Френкель А.А. Прогноз основных показателей социально- экономического развития России на 1998г./Банковское дело, №2 1998
24.Шенаев В.Н., Наумченко О.В. Центральный Банк в процессе экономического регулирования. – М.,1998

Перш за все тут постає питання про довiру банкiв до своїх дебiторiв, у тому числi i до держави. Iнституцiйнi завдання: насамперед закон про банкрутство, закон про заставу, оформлення фiнансових зобов’язань через документи, що мають юридичну силу, судова процедура розгляду та задоволення позовiв.
Закон про заставу безпосередньо пов’язаний iз законом про власнiсть i процесом приватизацiї. Без чiткого закону про власнiсть закон про заставу буде складним у трактуваннi власностi, що заставляється, його буде важко ефективно реалiзувати. У разi банкрутсва державного пiдприємства держава повинна вiдповiдати за його зобов’язаннями як власник цього пiдприємства. Схема кредиту пiд заставу власностi повинна бути доповнена оформленням фiнансових зобов’язань i судовою процедурою розгляду та задоволення позовiв.
Глибоку кризу банкiвської дiяльностi не можна подолати суто банкiвськими заходами. Необхiдно проводити оздоровлення фiнансiв базової ланки економiки, а саме пiдприємств. Для цього треба, перш за все, встановити жорстку фiнансову дисциплiну i для Уряду, i для всiх суб’єктiвгосподарювання. Всi мають жити на свої кошти i платити за своїми зобов’язаннями.
Крiм того, необхiдно лiквiдувати штучне запобiгання банкрутств державних пiдприємств. Уряд врештi-решт має визначитися з перелiком пiдприємств, якi вiн залишає в державнiй власностi, i за рахунок бюджетних ресурсiв забезпечує їх санацiю. Причому цей перелiк має бути критичним за обсягом наявних фiнансових можливостей Уряду.
Ось чому Асоцiацiя українських банкiв вважає зупинення негативних процесiв в економiцi i в банкiвськiй системi в реальному прискореннi економiчних реформ, у центрi яких має стояти повна фiнансова вiдповiдальнiсть суб’єктiв господарювання будь-якої форми власностi за результати своєї дiяльностi.
Якщо розглядати кредити за цільовим призначенням і використанням, то можна виділити такий вид як експортний кредит. Проведення цього виду кредитування має на меті відновити вітчизняне виробництво, збільшити доходи і виробничі можливості українських підприємств, завоювати нові ринки збуту. Але одночасно постає проблема низької якості продукції вітчизняних виробників. Тому необхідний крок на шляху розвитку цього виду кредиту – інвестиції комерційних банків і держави в основні фонди підприємств, науково-дослідницьку роботу з метою підвищення конкурентоспроможності товарів українського виробництва.
Сучасна економічна ситуація в Україні обмежує діяльність комерційних банків в наданні окремих видів кредитів. Наприклад, за умов інфляції стає практично неможливим надавати кредити під фіксовану процентну ставку, бажання захистити себе від ризику неповернення кредиту змушує банки надавати кредити з погашенням у розстрочку і уникати кредитів, що погашаються водночас. Виникають проблеми з наданням споживчих кредитів, що передусім пов'язано з низьким рівнем доходів населення.
В сучасних умовах слід звернути увагу на розвиток такого виду кредиту як контокорентний кредит. В іноземній економічній літературі контокорентний кредит характеризується як класична форма кредиту. Контокорентний кредит має переваги у порівнянні з іншими видами кредиту, так як він спрощує взаємовідносини між банком і позичальником, здешевлює процес кредитування, дає можливість отримати необхідну додаткову суму майже в будь-який момент.
Але за сучасних умов контокорентне кредитування суб`єктів господарювання України неможливе, це пов'язано з низькою платіжною дисципліною, хронічним недостатком власних оборотних коштів у підприємств, майже зупиненим виробництвом, що затримує надходження коштів на розрахункові, поточні рахунки підприємств.
Отже, проблеми надання окремих видів кредитів комерційними банками перш за все необхідно вирішувати на загальнодержавному рівні. Без оздоровлення економіки в цілому, без оздоровлення виробничого сектору неможлива повноцінна діяльність українських комерційних банків в наданні різноманітних видів кредиту і уникнення проблемних кредитів, які, на жаль, доки що переважають в кредитних портфелях комерційних банків.

Висновки.

Таким чином, в процесі роботи ми прийшли до таких висновків.
Надання кредитів – це головна економічна функція банків. Але ця функція також пов'`язана з ризиком, оскільки дії як зовнішніх (економічні умови в країні), так і внутрішніх факторів (помилки в керівництві) можуть призвести до значних збитків банку.
Кредит– це перерозподільча категорія, і використовується він як інструмент перерозподілу вже існуючих благ і цінностей, тобто, щоб кредит виконував свої функції в сучасних умовах і сприяв перерозподілу капіталу з метою розвитку виробництва, його оптимізації, необхідно перш за все зробити діючими вітчизняні підприємства.
Кредит– це складна економічна категорія, яка відображає не тільки рух позичкового капіталу, але й взаємовідносини між суб'єктами. Не можна сказати, що кредит – це передача грошових коштів у тимчасове користування від кредитора до позичальника, він поєднує в собі також правові взаємовідносини суб'єктів і, навіть, їх особисте ставлення один до одного.
Кредитування– це галузь діяльності, яка існує за своїми жорсткими законами, принципами. За своєю природою принципи кредитування поділяються на ті, що відображають сутність функцій кредиту, і загальноекономічні. Принципи кредитування є невід'ємною частиною кредиту. По-перше, вони відрізняють кредит як економічну категорію від інших економічних категорій, а по-друге, мають чисто практичнезначення, так як банки, реалізуючи ці принципи в своїй кредитній діяльності, досягають дві основні цілі: отримання прибутку і мінімізація ризику збитковості кредитних операцій.
Характеризуючи кредит як економічну категорію, слід сказати, що він складається з двох елементів: суб'єкта і об'єкта кредитної угоди. Теза про те, що будь-які господарюючі органи чи громадяни можуть отримати кредит в банку, не має практичного застосування. При прийнятті рішення про те, надавати чи не надавати кредит позичальнику, банк приймає до уваги велику кількість факторів, серед яких: порядність та чесність клієнта, стан його здоров`я, платоспроможність, наявність певної кваліфікації і т.і. Тобто кредит може отримати тільки той клієнт банку, що має реальні передумови до його повернення і можливість сплатити за його користування проценти. Таким чином контролюється фактор ризику кредитних операцій. Об'єкт кредитування визначає цільову направленість кредиту, тобто, визначаючи об'єкт, під який надаватиметься кредит, рівень ризику також тримається на певному рівні.
Першоосновою кредитної діяльності комерційного банку є його пасивні операції: діяльність по залученню вкладів фізичних і юридичних осіб, міжбанківських кредитів, випуску цінних паперів. Саме в цьому проявляється функція банківських установ як фінансових посередників між тими суб'єктами, хто має тимчасово вільні кошти і тими, хто реалізує в даний момент свої виробничі, наукові проекти і потребує додаткового капіталу.
Собівартість залучених ресурсів має важливе значення для формування кредитної політики комерційного банку, так як "ціна" кредиту (тобто рівень процентної ставки за його користування) визначається як ціна залучених ресурсів плюс маржа. Маржа встановлюється на такому рівні, щоб банк мав можливість відшкодувати свої збитки по обслуговуванню залучених ресурсів, а також отримати певний рівень прибутку.
Активи і пасиви банку тісно пов'язані між собою. Структура “кредитного портфеля” комерційного банка, пакет довгострокових і короткострокових позик, що надаватиметься банком своїм позичальникам, залежить від характеристики залучених ресурсів і строків користування ними. Підтримання цього співвідношення є основою фінансової стійкості банку і зберігання його ліквідності на належному рівні. Розширення операцій по залученню ресурсів недоцільно, якщо банк утримується від проведення активної кредитної діяльності. Тобто банк повинен мінімізувати свої вільні ресурси, щоб вони не приносили збитків.
Незважаючи на те, що фінансове посередництво – головна функція банківських установ і кредитування – це найактивніший інструмент отримання банківського прибутку, в Україні в сучасних умовах відмічається тенденція скорочення кредитування, більш того, Національний банк України рекомендує комерційним банкам утримуватися від активної кредитної діяльності і поширювати свою діяльність за рахунок менш ризикових операцій. Звісно, це передусім пов`язано з великим ризиком неповернення кредитів в нестабільних економічних умовах і в умовах згортання вітчизняного виробництва. В структурі збитків комерційних банків найбільшу питому вагу в сучасних умовах займають збитки від проведення кредитної діяльності. Однією з причин цього становища є неможливість отримувати прибутки інфляційного характеру, як це було в 1991-1994 роках, в умовах помірних темпів інфляції. Збитковість кредитних операцій, їх велика ризиковість значно похитнули фінансову стійкість українських банків, поставили їх на межу банкрутства.
Один із шляхів покращення фінансової стійкості і утримання ліквідності комерційних банків на належному рівні – це створення страхових фондів, за рахунок яких покриваються збитки від кредитної діяльності банків. Але дія цього "механізму захисту" обмежена, так як банки не зацікавлені "заморожувати" кошти, які можуть приносити прибуток, крім того, деяким банкам не вистачить всього отриманого ними прибутку, щоб сформувати резерв у повному обсязі. Тому на даний момент резерв українських комерційних банків складає близько 20% від потреби .
Ознак, за якими можна класифікувати кредити комерційних банків, дуже багато, однак, можна виділити кілька основних:
– за строками користування;
– за методами надання;
– за строками погашення;
– за якісною характеристикою;
– за цільовим призначенням.
Характеристика видової структури кредиті в "кредитному портфелі" комерційного банку допомагає оцінити ліквідність банку на даний момент, оцінити ступінь ризиковості проведення кредитних операцій комерційним банком, виявити шляхи уникнення проблемних кредитів в "кредитному портфелі".
Якщо порівнювати діяльність комерційних банків кілька років тому і в теперішній час, то можна сказати, що їх кредитна політика стала більш зваженою і менш ризиковою. Зокрема, про цей факт свідчить те, що в структурі забезпечення наданих кредитів найбільшу питому вагу займають кредити, забезпечені заставою, – майже 50%.
Найгостріша проблема комерційних банків в області кредитування на даний момент – неможливість надання кредитів довгострокового характеру. Саме цей вид кредитів має відновити інвестиційний процес в Україні, сприяти розширенню вітчизняного виробництва. Але на сучасному етапі існує ще багато перешкод для розвитку довгострокового кредитування, які носять як об'єктивний (інфляційні процеси в економіці, відсутність надійних і серйозних позичальників, відсутність "довгих" кредитних ресурсів), так і об'єктивний (недостатність досвіду банківським працівникам в наданні довгострокових кредитів) характер.
Криза банківської системи проявляється в тому, що в "кредитних портфелях" комерційних банків велику питому вагу займають так звані проблемні кредити. Фактори виникнення проблемних кредитів мають також зовнішнє і внутрішнє походження. Щоб зменшити частку безнадійних, небезпечних і т.і. кредитів, необхідно не тільки долати інфляційні процеси, підіймати вітчизняне виробництво, але й вирішувати цю проблему на рівні банку, постійно підвищуючи кваліфікацію банківських робітників. В сучасних умовах виявляється просто неможливим надання банками окремих видів кредитів, наприклад, кредитів з фіксованою процентною ставкою, чи активно проводити кредитування населення, рівень доходів якого дуже малий.
Уповільнене реформування народного господарства загострює і поширює проблеми банківської системи. Відсутність виробників, які зацікавлені у виробництві якісної вітчизняної продукції, інфляційні процеси в економіці, тягар утримання “на плаву” державних підприємств – все це обмежує кредитну діяльність комерційних банків і робить її невигідною.
Клієнтів з доброю кредитною історією не так багато. Залишається тільки виростити їх самим - від малого до середнього і великого.

Додаток № 1

КРЕДИТИ НАДАНІ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ
СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ УКРАЇНИ

Період

Усьго
У тому числі за видами

валют

кредитів

Страница: 4 из 4
<-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4

© 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка