РефератБар.ру: | Главная | Карта сайта | Справка
Автоматизация инвестиционной компании. Реферат.

Разделы: Автоматизация деятельности | Заказать реферат, диплом

Полнотекстовый поиск:




     Страница: 2 из 2
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 






Виды счетов, счета системы учета денежных средств и ценных бумаг. Для оперативного отслеживания потоков денежных средств и ценных бумаг все счета оперативного учета поделены на счета, принадлежащие системе учета денежных средств, и счета системы ценных бумаг. Классификация счетов в системе учета ценных бумаг по владению и местонахождению позволяет определить, не только кому принадлежат ценные бумаги, но и кто держатель и в каком реестре.
Система счетов оперативного учета
Счет Название счета Система учета денежных средств Система учета ценных бумаг
Учет по владению Учет по местонахождению
010-001 Счет клиента (резерв по сделке) + +
010-002 Счет клиента (денежные средства) + +
079-001 Акции в номинальном держании + +
091-001 Акции компании + +
092-001 Короткие продажи + +
099-401 Акции в пути от фирмы +
099-402 Акции в пути к фирме +
099-406 Реестр +
071 Банк +
073 Касса +
089 Контрагенты + +


+
Структура счета. Счет может состоять из субсчетов, а те, в свою очередь, из аналитических. Счета и субсчета могут вестись в восьми независимых разрезах. В качестве разъясняющего примера можно привести структуру счета «ценные бумаги» у оперативного плана счетов.
Счет номер «091» - ценные бумаги компании, который делится на субсчета («001» - акции и «002» - облигации). Далее субсчет «001» делится на аналитические счета - ценные бумаги, находящиеся в портфеле компании, т. е. EESR (обыкновенная именная акция РАО «ЕЭС России»), LKOH, TOMG и т. д. Первый аналитический разрез для субсчета «001» - эмитенты. Это означает, что ценные бумаги, но не облигации, учитываются в разрезе эмитентов. Второй аналитический разрез - стадия сделки. Он позволяет различать ценные бумаги, уже зарегистрированные на имя компании по уведомлениям из реестра и ценные бумаги, «попавшие» в портфель по итогам предварительных данных из регионов. Третий аналитический разрез - собственник бумаг. Он закрепляет за конкретным владельцем портфель ценных бумаг (который может быть зарегистрирован как собственность компании, а может принадлежать клиенту).


1-ый разрез


8-ой разрез
Классификация и правила формирования этапов хозяйственных операций. Для отражения хозяйственных процессов в реальном времени, а также их дальнейшего обобщения формируется система хозяйственных операций, учет которых ведется по принципу двойной записи. При этом используются следующие формы учета: журнал учета денежных средств/ценных бумаг, книга учета денежных средств/ценных бумаг, отчет брокера перед клиентом на каждом этапе сделки, документирование региональных операций.
Правила формирования хозяйственных операций в своем большинстве были заимствованы из уже упомянутых рекомендаций компании «Артур Андерсен». Однако они не догма, и каждая компания вправе иметь свои счета и аналитические разрезы. Для решения этой проблемы в модуль «Сделки» встроен конструктор хозяйственных операций, позволяющий изменить их структуру (удалять или добавлять проводки) и редактировать проводки (изменять в них счета и аналитические разрезы). Хозяйственная операция для процесса исполнения сделки включает в себя целый ряд этапов: заключение сделки; отсылка документов на перерегистрацию; получение уведомления о перерегистрации; осуществления платежа.
Использование конструктора требует четкой классификации всех этапов, поскольку для каждого из них делаются свои проводки. И только таким путем (довольно трудоемких сообщений) удается добиться настоящей интеграции и согласованности в деятельности различных подразделений и особенно там, где объем операций велик (к примеру, в автоматизации учета региональных операций).
Расчет средней стоимости ценных бумаг при списании. Этот вопрос тесно связан с задачей определения операциональной прибыли, зависящей от разницы между себестоимостью и суммой сделки. Модуль «Сделки» автоматически рассчитывает себестоимость ценных бумаг по двум алгоритмам: средневзвешенной стоимости и среднескользящей. Этот алгоритм можно определить в настройках программы.
Отчетность в стандартах НАУФОР. К видам отчетов, относящихся к стандартам НАУФОР для операторов фондового рынка, относятся: журнал ежедневного учета ценных бумаг; журнал ежедневного учета денежных средств; журнал учета ценных бумаг; журнал учета денежных средств; книга учета ценных бумаг; книга учета денежных средств; журнал незавершенных сделок; отчет брокера перед клиентом; журнал дилерских операций;
Применение оперативного плана счетов и отражение этапов хозяйственных процессов по методу двойной записи позволяет легко сформировать такую отчетность.
В StokRoute применен следующий подход к составлению регистров НАУФОР. Журналу ежедневного учета денежных средств и ценных бумаг составляются по операциям компании (т. е. туда включены записи только по тем счетам, операции по которым проводились в задаваемом диапазоне дат: в номинале это один день, но можно задать любой промежуток). Книга учета ценных бумаг/денежных средств содержит существующие на данный момент остатки по счетам. И журналы учета, и книги учета позволяют вычислить сальдо во всех существующих аналитических разрезах и по всем аналитическим счетам.
Консолидация данных балансовых единиц. StokRoute предназначена для работы в группе компаний. Она обеспечивает правильное отражение всех хозяйственных операций группы в разрезе каждой участвующей в группе балансовой единицы. Достигается это следованием принципу централизации (все балансовые единицы работают с одним планом счетов. )

Заключение.

В заключении хотелось бы еще раз отметить, что данная программа дает широкие возможности администрирования, т. е. разграничение прав доступа к информации, а также защиты информации от несанкционированного доступа. Кроме того имеются мощные средства администрирования вплоть до прав на редактирование документов, подготовленных другими сотрудниками, и возможностям работы лишь с определенными формами документов.
Комплексная система StokRoute, разработка и реализация которой осуществляется на основе системы учета инвестиционной компании «Альфа - РИНАКО», обеспечивает ряд перспективных возможностей, наиболее значительные из которых: возможность работы через Internet; автоматический запуск работы по исполнению сделок по информации из РТС (не надо будет вводить тикет); интеграция системы электронного архива DOCS Open компании PC DOCS с целью более эффективного доступа к неструктурированной информации компании (образцы документов, телефонные переговоры); интеграция в систему продуктов фирм, специализирующихся на программах финансового анализа.

Список использованной литературы.

Г. Ермаков «Средство для достижения средств (система автоматизации инвестиционной компании)»// Рынок ценных бумаг 1997г. , №22, с. 151-155 , №24, с. 78-79
М. Минаев «Все упирается в информационные технологии»// Рынок ценных бумаг, 1997г. №15, с. 47-48
Г. Ермаков «StokRoute: интегрированное решение»// Рынок ценных бумаг, 1997г. , №24, с. 80-85



З інших озимих культур на відносно невеликих площах вирощують озимий ячмінь.
Провідне місце у структурі посівів зернових належить ярому ячменю.
Другою за площею ярою зерновою культурою є кукурудза. Кукурудза є цінною продовольчою і фуражною культурою.Її основні посіви зосереджені в північній і центральній частинах Степу, на півдні Лісостепу. Високими врожаями кукурудзи на зерно відзначаються Закарпатська, Чернівецька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Запорізька, Миколаївська і Херсонська області. Цю культуру вирощують також для пересіву після загибелі озимих.
Просо, гречка, овес — цінні круп’яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській). Врожайність проса є відносно високою — 15 — 21 ц/га.
Значні площі в Україні відводяться під гречку — до 459 тис. га. Однак за повоєнні роки площі посівів дуже скоротилися. Відносно невисокою є і врожайність цієї культури - 10 — 12,5 ц/га.
У країні близько 22 тис. га зайнято під рис. Розширення зрошувальної меліорації в південній частині України створює сприятливі умови для розширення площ під посіви цієї культури, яка вирощується на поливних землях і дає високі та стабільні врожаї до 50 ц/га.
Значно розширюються посіви зернобобових культур, зокрема гороху, вики і викової суміші на зерно, люпини, менше — сої, сочевиці, квасолі, бобів, чини та ін.
За рівнем виробництва зернових і зернобобових культур Україна займає одне з провідних місць у світі.
Станом на 2 вересня п.р. зернові та зернобобові культури (без кукурудзи) всіма категоріями господарств скошені та обмолочені на площі 12,7 млн.га (майже на 97% площ).
Україна займає провідне місце за рівнем територіальної концентрації посівних площ технічних культур. Їх частка становить 12,1% посівних площ. Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини.
Цукровий буряк — основна технічна культура України. Під ним зайнято 1,5 млн. га. В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі умови для вирощування цукрових буряків, забезпеченість трудовими ресурсами і навики населення. Найбільш важливими його ланками є сільськогосподарська (вирощування цукрових буряків) і переробна (виробництво цукру).
Значення цукрових буряків полягає насамперед у тому, що вони є основним джерелом виробництва цукру, а також важливим фактором зміцнення кормової бази і підвищення культури землеробства.
Основними регіонами вирощування цукрових буряків є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Тернопільська та інші області, розташовані у Лісостепу, південній частині Полісся, на півночі Степу. Середня врожайність в останні роки коливалася в межах 300 — 320 ц/га. Україна — найбільший в світі виробник цукрових буряків.
Друге місце за посівами технічних культур належить соняшнику. У 1999 р. ним було зайнято понад 2,0 млн. га (в колишньому СРСР — близько 4,0 млн. га); валовий збір в останні роки становив 45% загальносоюзного валового збору. В Україні отримують досить високі врожаї цієї культури. .
У північній та західній частинах України вирощується льон-довгунець, площа якого у 1999 р. склала 98 тис. га. В країні збирають високі врожаї цієї культури. Льон-довгунець — культура довгого дня і краще росте в більш північних районах. В умовах України його вирощують у поліських районах Житомирської, Чернігівської, Київської, Рівненської, Волинської та Сумської областей, а також у Львівській та Івано-Франківській областях. Льон-кудряш вирощують у степових областях.
В Україні вирощуються також коноплі, посіви яких становлять 10 тис. га і скоротилися у порівнянні з 1940 р. майже в 15 разів. Коноплі південні вирощують у Степовій зоні (Дніпропетровська і Миколаївська області), середньоруські — в Лісостеповій (Сумська, Чернігівська, Полтавська області) на півдні Полісся.
В усіх областях України вирощують і заготовляють значну кількість (близько 100) лікарських рослин. Культивують валеріану лікарську, кмин, хрін, шавлію лікарську, лаванду, м’яту кучеряву, м’яту перцеву, фенхель, беладонну лікарську, звіробій, ромашку та багато інших. Лікарські рослини вирощують у всіх природних зонах, а найбільше — в Криму.
Вирощують також тютюн і махорку (30 тис. га). Основні площі тютюну зосереджені в західній (Тернопільська, Івано-Франківська і Хмельницька області) та південній (Крим) частинах України.
Для потреб пивоварної, дріжджової та хлібопекарської промисловості використовують суцвіття хмелю. Цю культуру вирощують в Житомирській, Рівненській, Львівській, Вінницькій областях.
Україна є важливим регіоном вирощування картоплі. Почали її культивувати у 60-х роках XVIII ст. в західній частині, а також у районі Охтирки, Лебедина. У другій половині ХІХ ст. ця культура розповсюдилася також у Східній Галичині. Площі товарної картоплі зосереджені переважно в областях Полісся, а також навколо більших і найбільших міст центральної та північної частини республіки. Потреби у картоплі в південних регіонах задовольняються за рахунок її доставки із північних областей: Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, Сумської.
Овочі в Україні вирощуються повсюдно на площі 503 тис. га (без насінників). Помідори, перець, баклажани і деякі інші овочі переважно культивуються в південній частині республіки. Капуста, столові буряки, огірки та інші городні культури вирощуються у північній частині Лі-состепу і на Поліссі. Значні площі займають баштанні культури: дині, кавуни, гарбузи, кабачки, патисони, плоди яких є цінним продуктом харчування. Основні площі баштанних культур (90%) розміщується в Степовій зоні, на яку припадає понад 90% валового збору.
З метою створення кормової бази для тваринництва в Україні вирощують кормові культури на площі 6375,5 тис. га, такі як кормові коренеплоди і кормові баштанні, кукурудза на силос і зелений корм, однолітні трави, багатолітні трави. Провідне місце в структурі посівів кормових культур належить кукурудзі на силос і зелений корм, багатолітнім травам, зокрема конюшині, люпину, люцерні та ін., однолітнім травам (включаючи посіви озимих на зелений корм), кормовим коренеплодам і кормовим баштанним. Ці культури вирощують у багатьох регіонах. Люпин в основному висівають на піщанних землях Полісся, люцерну — на поливних землях південної частини республіки.
Важливою галуззю сільськогосподарського виробництва стало садівництво і виноградарство. Головними районами плодово-ягідних насаджень в Україні є приміські зони великих, більших і найбільших міст, зокрема великих міських агломерацій Донбасу, Придніпров’я. Найбільші товарні масиви плодово-ягідних насаджень зосереджені в Криму, Вінницькій, Одеській, Харківській, Черкаській областях.
Виноградні насадження країни, які займають площу 163 тис. га, зосереджені в Криму, Закарпатті, а також в Одеській, Херсонській та Миколаївській областях.
Валовий збір, продукція та урожайність сільськогосподарських культур у всіх категоріях господарств України становить(дод 2).
кьтур сіх катеи
Станом на 2 вересня п.р.(2002) зернові та зернобобові культури (без кукурудзи) всіма категоріями господарств скошені та обмолочені на площі 12,7 млн.га (майже на 97% площ). Одержано 35,8 млн.т зерна (у початково-оприбуткованій вазі), що на 3,5% менше проти відповідного рівня 2001р., в тому числі в сільськогосподарських підприємствах - 28,8 млн.т (на 7,8% менше), в господарствах населення - 7,0 млн.тонн (на 19,0% більше). Середня урожайність зернових культур становить 28,2 ц з кожного гектара, що на 0,5 ц менше минулорічної.
У загальному виробництві зернових культур пшениця озима становить 58,1% (20,8 млн.т), ячмінь ярий - 26,3% (9,4 млн.т), жито озиме - 4,4% (1,6 млн.т), ячмінь озимий - 3,9% (1,4 млн.т), овес - 2,8% (1,0 млн.т), зернобобові - 2,4% (0,8 млн.т).
Найбільш урожайною зерновою культурою є пшениця озима, з кожного гектара зібраної площі якої в середньому намолочено по 32,2 ц. Значно перевищено цей рівень урожайності в господарствах Кіровоградської (39,6 ц), Харківської (38,9 ц), Дніпропетровської та Черкаської (38,0 ц) областей.
Валовий збір урожаю зернових і зернобобових культур (без кукурудзи) та їх урожайність по всіх категоріях господарств значно варіюють по регіонах країни, про що свідчать наведені дані(дод 3).
На початок вересня п.р. у всіх категоріях господарств накопано 9,4 млн.т картоплі та зібрано 2,2 млн.т овочів при середній урожайності відповідно 95 та 103 ц з 1 гектара.
Поряд зі збиранням урожаю сільськогосподарські підприємства проводять інші осінньо-польові роботи. Озимі на зерно і зелений корм посіяні на площі 346,4 тис.га, у тому числі на зерно - 280,2 тис.га. Оранка на зяб проведена на площі 1,9 млн.га, що на 0,6 млн.га більше проти відповідного рівня 2001 року.
Технічна забезпеченість, наявність і стан готовності сільськогосподарської техніки для проведення робіт зі збирання урожаю в сільськогосподарських підприємствах на 1 вересня п.р. характеризувалися такими даними(дод 4).
Низький коефіцієнт готовності до польових робіт тракторів у сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської (0,68) та Житомирської (0,69); вантажних автомобілів - Закарпатської (0,59) та Івано-Франківської (0,61); кукурудзозбиральних комбайнів - Автономної Республіки Крим (0,50) та Житомирської (0,56); бурякозбиральних комбайнів - Івано-Франківської (0,36) та Житомирської (0,40); гичкозбиральних машин - Івано-Франківської (0,38) та Житомирської (0,43); картоплезбиральних комбайнів - Херсонської (0,29) та Житомирської (0,44); пристосувань для збирання соняшнику - Сумської (0,74) та Черкаської (0,78) областей.
Протягом січня-серпня п.р. сільськогосподарським підприємствам надійшло 959,7 тис.т дизельного палива (порівняно з відповідним періодом 2001р. надходження зменшилося на 133,1 тис.т, або на 12,2%), бензину - 301,5 тис.т (на 27,9 тис.т, або на 8,5%), дизельних масел - 58,4 тис.т (на 8,5 тис.т, або на 12,8%), трансмісійних масел - 1044 т (на 168 т, або на 13,9% менше). Крім того, машинно-технологічні станції отримали за цей же період 6,3 тис.т дизельного палива та 1,6 тис.т бензину.
Скоротилося порівняно з відповідним періодом 2001р. надходження дизельного палива в господарства всіх регіонів, з них суттєво - Львівської (на 24,6%) та Закарпатської (на 21,7%); бензину - у господарства всіх областей (крім Луганської), з них найбільше - Івано-Франківської (на 22,9%) та Закарпатської (на 21,6%) областей.
На 1 вересня 2002р. в сільськогосподарських підприємствах було в наявності 69,2 тис.т дизельного палива (на 7,6% менше проти відповідної дати 2001р.) та 22,5 тис.т бензину (на 8,3% менше).
Про рівень забезпеченості сільськогосподарських підприємств пальним по регіонах свідчать такі дані(дод 5).
Тваринництвощодо вартості валової продукції є найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва України. Воно покликане заловольнити потреби населення у м’ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини.
На розміщеня тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і передусім природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив’язані до м’ясної, м’ясомолочної, цукрової, спиртової, крохмале-патокової промисловості.
У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинярство, птахівництво та вівчарство. Менше значення робочого конярства, кролівництва, ставкового рибництва, кліткового звірництва, бджільництва, шовківництва тощо.
Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провідною галуззю і має в приміських зонах, особливо більших і найбільших міст, молочно-м’ясний напрям. На Поліссі традиційно розвивається молочно-м’ясне тваринництво, у південних районах переважає м’ясо-молочне. Поблизу крупних споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока.
Поголів’я великої рогатої худоби становило(дод 6).
Найбільша густота худоби у Карпатах і Лісостепу; далі йдуть Полісся і Степ. Розводять переважно червону степову, симентальську, білоголову українську, сіру українську, лебединську, чорно-рябу породи.
Потужною галуззю продуктивного тваринництва України стало свинарство. Воно, як галузь скороспілого тваринництва, розвивається в усіх регіонах республіки. У найбільших масштабах воно сконцентровано у великих вузькоспеціалізованих господарствах приміських зон більших і найбільших міст. Поголів’я свиней в Україні становить(дод 9).
У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м’ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію. Розводять переважно українську білу породу.
Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним використанням концентрованих кормів. В Україні вирощується майже 2247голів овець і кіз. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських — м’ясо-вовняну.



     Страница: 2 из 2
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 

© 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка